Всеукраїнський Благодійний Фонд Юрія Дерев'янка

| 0 (68) 751 25 12 | 0 (66) 103 43 29| 0 3475 2 80 20 | 78400, м.Надвірна, вул.Грушевського 18-а

Старість — не вирок

10 липня 2012 15:35

Покращення умов в Черніїївському стаціонарному відділенні для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян

Старість — не вирок

                              Ласкаво просимо до старості!

Її історію розцінюють як одну з тих, кому необхідний соціальний захист. Дев"яносторічна жіночка вже майже рік звикає до нового життя під наглядом медиків та в нових побутових умовах стаціонарного відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян села Черніїїв Тисменицького району. Раніше в неї був свій будинок, потім квартира.... А ще раніше за часів Другої Світової війни вона доглядала за пораненими солдатами. Тепер її обходжують медсестри та санітари. Непроста життєва стежина привела Кавдію Максумову до соціального закладу. На життя тут, жінка не нарікає, каже персонал дуже хороший та доброзичливий...

Будинки пристарілих та пансіонати сьогодні функціонують в Україні для одиноких самотніх та неспроможних самотужки подбати про себе людей. Офіційно такі заклади називають стаціонарні відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян. Тут можна зустріти та провести старість. Звісно, держава про такі необхідні умови подбає першочергово з точністю до навпаки. Похвалитися відповідними рівнем проживання у таких особливих будинках може далеко не кожен стаціонарний заклад, котрий нині перебуває на балансі центру соціального захисту України. Та й подібних відділень не так багато. А пов"язано не з тим, що не має попиту в таких особливих закладах, а швидше з реаліями в наших вітчизняних "будинках для пристарілих" "пансіонатах (чи інтернатах) для людей похилого віку одиноких непрацездатних громадян" .

                                 Інші реалії

Жахливі умови , заспокійливі уколи, чужі люди навколо, старий побут, неприємний запах, захворювання ,депресії та негатив — такі асоціації у наших громадян з "будинками для пристарілих" "пансіонатах (чи інтернатах) для людей похилого віку одиноких непрацездатних громадян" — візуальні ряди з 90-х . Потрапити до таких особливих будинків ніхто не мріє. Подібні заклади ніколи не були в нашій країні взірцем для проживання, а в ментальності більшості людей закладалися не як місця, де можна зустріти старість, а як ізоляційні будинки. Мудрі кажуть: "Старість треба заслужити в дітей", ніби наперед розуміючи, яку ложку меду з державної бочки може з"їсти особа, котра потрапила до будинків-інтернатів для громадян похилого віку, інвалідів. Тоді як бути самотнім громадянам, тим в кого не має родичів, могли б подбати про гідну старість для своїх родичів?

                               Надія є?

Життя в будинках для людей похилого віку хоча й інше, але до нього теж звикають.Як проходять будні мешканців особливого будинку спробуємо з'ясувати на прикладі соціального закладу села Черніїїва Тисменецького району.

"До будинку пристарілих, як правило, потрапляють ті, хто залишився без близьких, хто не може самостійно пересуватися, не спроможний дати собі раду в мінімальних потребах, тяжкохворі, люди з психічними відхиленнями та або ті, в кого через певні життєві обставини зв"язок з родичами обірвався, осіб похлого віку та інвалідів, які мають працездатних родичів, котрі з об'єктивних причин не можуть цього робити " — розповідає завідувач стаціонарного відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян с.Черніїв Тисменецького району Іван Судак.

Вже 6 років пан Судак несе відповідальність за тих осіб, що через ті чи інші життєві обставини опинився в стінах соціального закладу в с. Черніїв. Нині мешканці цього будинку умовами задоволені, — чотирьохразове харчування, чисті та прибрані кімнати, прогулянки на свіжому повітрі, чуйний персонал.

"Охочих потрапити до нашого закладу й нині не бракує", — розповідає Іван Якович: "Відділення розраховане на 30 місць, але зараз тут офіційно проживає 22 особи. Цього літа у зв'язку з ремонтними роботами декілька людей довелось розмістити в лікарнях, троє на літній період повернулися до родичів". Вже зовсім скоро тут стане тепліше та комфортніше, у відділенні будуть завершені ремонтні роботи.

                       "Під лежачий камінь вода…"

Якісно нового рівня в Черніївському відділенні для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян вдалось досягти завдяки фанатичні праці керівника. На разі в закладі частково оновлено матеріальну базу, а сама будівля набуває нового обличчя — ремонтні роботи тут в розпалі. З будівельними матеріалами закладу допомагає район. А за підтримки Юрія Дерев'янка старі дерев'яні двері та вікна вже частково замінено на енергозберігаючі. Щоправда взірцем для закладу є лише одна палата, яка відповідно облаштована новими меблями з енергозберігаючими вікнами та сучасним ремонтом є взірцем для закладу. Керівник закладу каже, що прагне, щоб рівень життя тут був максимально домашній,але бюджетних коштів наразі вистачає здебільшого на потреби пацієнтів. "Найкраще було б, щоб люди мали можливість проживати по-двоє. На разі, плануємо в добудові облаштувати ще дві палати", — розповідає пан Судак. Такий результат — це вже неабияке досягнення, бо бажаючих знаходитися у відділенні значно більше. розповідає Іван Якович: "Охочих потрапити до нашого закладу не бракує, але поки що, в нас ще дуже багато роботи", — розповідає Іван Якович.

Але й результати тут вже очевидні — завдяки фанатичні праці керівника, злагодженої роботи персоналу та підтримці небайдужих людей життя в закладі набуває значно яскравішого темпу. Проте такий випадок у функціонуванні соціального закладу є швидше винятком.

Подібні результати в соціальних закладах є поодинокими. Якщо немає керівника-фаната будинки для перебування літніх людей взагалі закриваються або занепадаючи продовжують викликати в людей тільки негативні емоції та відгуки.

                              Ніхто не один

Зазвичай люди, котрі проживають у соціальних закладах рідко скаржаться на умови проживання. Адже, старість — це необов"язково безпорадність, непотрібність, самотність та хвороби. Іноді подібні будинки для окремих людей стають рятівною соломинкою.І без зайвої іронії для них дійсне стає бажаним. Для них головне, щоб були люди,котрим не байдужа їхнє життя — тоді й нарікати не буде на кого. А ще тепло та затишно, відпочиваючи та спілкуючись з однолітками — такою можна зустріти старість в будинках для літніх людей. За дах над головою, медикаменти та харчі з кожного мешканця подібних закладів на державний рахунок знімають в середньому 75% від пенсій. Для держави залишається не багато й не мало — створити в таких особливих будинках умови придатні для життя, забезпечити відповідний побут та дозвілля. Про налагоджене функціонування в соціальних закладах депутат обласної ради ("Фронт змін") Юрій Дерев'янко говорить, що таку роботу слід проводити на державному рівні : "" Майбутнє буде правильним і добрим коли ми будемо піклуватися і з повагою ставитися до літніх та хворих людей.  Докладати максимум зусиль, щоб потреби та умови в подібних закладах вирішувалися на державному рівні. Щоб налагоджене функціонування таких відділень не було справою фанатів, а нормою в суспільстві України", — переконаний Юрій Дерев'янко.

Тоді для нас залишиться побороти стереотип та викорінити з свідомості візуальний ряд до слова "дідорня".                                                                              

Іванна Федик

  • IMG_6810.JPG
  • IMG_6835.JPG
  • IMG_6844.JPG
  • IMG_6811.JPG
  • IMG_6881.JPG
  • IMG_6899.JPG
  • IMG_6930.JPG

населенi пункти

  • /
  • /
  • /
  • /
  • /
  • /
  • /
  • /
  • /

Звіти фонду

Всi звiти